Ти не мій і ніколи не будеш моїм,
Спогад про тебе розвіється скоро як дим.
Лише розмова, як прочитана нова глава,
Обмінялися болем – розказала тобі, де ступала стопа.
Ти швидко забудеш той час і ті дні
Прив’язаний погляд, попільничку окурків десь на столі
Ти ніколи не скажеш: «Болить голова.»
Моя склянка й таблетка буде тільки моя.
Квіти весняні, що дарує Весна
У твоєму садку збере інша – вона.
Та якби хотілось, щоб раніше зустрілись
Чи хтось колись нам підказав,
Я обрала би Осінь і Львівський вокзал.
Та час наступає, годинник біжить,
Нас – не було і не має.
Серце завмерло, спокій лежить,
По вулиці вітер зимовий гуляє,
Так холодно в хаті, треба двері закрить
29.02.2012 р.
