Я так люблю міскі вокзали,
І мрію сісти в той вагон…
Мені життя одного мало,
Щоб відшукати щастя тон.
Дитячим сміхом у подвір'я лити,
Чи дарувати «сірим» сенс,
Рожеві лінзи скрізь носити,
Шукати межі з Вічності в буття…
Не так важливо тай любити,
Коли любов, насправді, я.
Я буду вірусом літати,
Любіть кохайтеся – живі.
Ви навіть можете брехати,
Бо ви ж насправді не святі.
Я стану бездною обману,
Візьму з собою погляд і язик,
Коли нап'єшся грязі з океану,
То не кажи, що до брехні не звик.
Я стану в небі літаками ,
Де в них сидять «не навчені птахи»
Колись прийде війна між янголами й псами,
А зараз курс до мрій Обітованної землі.
Я стану морем й кораблями,
Чи думкою в сіті…
Вода солона тим часово гоїть рани,
Рятує посмішка в житті.
19.12.12. час 14:53, 23:05
