Ти - лялька. Штучна і несправжня,
У світу всю красу живого відібравши,
Насправді ти - підробка, факсиміле,
Хоч як би погляд не обманював уміло.
Ти - лорд притворності та щирої брехні,
Дитячості, розіпнутої на стіні,
Ти створений собою Доріан,
Прикований відчуженням до ран.
Твоя душа - в портреті, в штучнім тілі,
У Задзеркаллі, в невагомості, у тіні,
Твоя брехня - у правді, й навпаки,
Серця шкребеш лиш доторком руки.
На скільки вистачить лялькового життя?
Як довго покидатиме дурман?
Допоки стане екзистенція, як калька,
Ти зрозумієш, що не лялька. Ти - НЕ ЛЯЛЬКА!
15.02.2012
