Я повний ще сил
І духом міцний,
Я вірний тобі Україно.
Ти цвітеш наче сад,
Хоч багато тих зрад,
Яких натерпілась ще змалку,
Колишні пани, тебе прирікли
Навчили терпіти всі муки.
А ті війни страшні,
Що по тобі пройшли,
Наче воші пройшовши по струпі.
Степи i луги, що зеленi були,
Чорнобилем всяким окутті...
Ти прекрасна тепер,
Но роки вже пройшли,
Водою змито всі біди,
Но тебе ще скубуть,
Хоч не лється вже кров,
І тепер живемо як люди.
