Чому ти знов тривожиш мої сни,
навіщо знову спогади вселяєш?
До мене ти приходиш восени,
і вмить узимку десь зникаєш...
____________________________
Не поринай в моє життя,
ти вже у ньому тінь забута.
Я вже не прагну співчуття —
буття теорія збагнута.
Мій світ для тебе вже чужий,
ввійшовши в нього — заблукаєш!
Лиш спробуй ніченьку прожий,
яку, нажаль, ти не пізнаєш...
Ти станеш в*язнем вічних снів,
із цього божевілля виходу немає.
І знов оточить серця спів,
що душі павші звеселяє...
Із божевілля вихід не існує,
туди ввійшовши — завмираєш!
Мій сон "exit" не намалює.
Навіщо ти у нім блукаєш?
і знову сонце розриваєш...
Із божевілля вихід не існує,
туди ввійшовши - завмираєш!
Мій сон "exit" не намалює.
Навіщо ти у нім блукаєш?
і знову серце розбиваєш...-емоційно насичений Ваш сон,відчуваються переживання ліричного героя,його душевний неспокій.У 4-ому катрені "немає" пишеться разом.
Silver Snow відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
