Наповнений ціанідом і цинізмом,
Пройдешній день старого сонця,
За кожну душу – віддається тризвук,
У кожного життя конкретна порція…
Спустошений прощенням і прощанням,
Закріплений побитий Прометей,
І без очей зісталося зізнання,
Коли мене судили між людей…
Відкритий вітром і чужим ключем,
Нахабно так відверто прямо в душу,
Нехай терпіть – не краще із речей,
Однак пробачень я просить не мушу…
