Колись, ще в дитинстві, засинаючи я постійно дивилась на чорно-білу картину, що висіла навпроти мого ліжечка. На на ній був зображений ліс. Дерева, що росли в хаотичному порядку та дорога, яка губилася в далечі серед них. засипаючи та вдивляючись в картину, інколи здавалося, що я там, ходжу серед тих дерев... Не дивлячись на відсутність різних кольорів, ліс був гарним, і навіть...якимось одиноким... його чорний колір, вперемішку з білим, надавали йому безліч відтінків, а вранішня роса насичувала його повнотою відтінку.
Ліс не мав тварин, він наповнювався тільки співом птахів, що мрійливо співали і покривали несамовиту тишу щебетом...
...далі моя прогулянка продовжувалася уві сні, який мимоволі збагачував ліс кольровими барвами, що оживали, поступово насичуючись. Шумом листя, яке лоскотав вітер, і воно грайливо розліталося під його диханням. Тваринами, які зовсім не боялися шурхоту від моїх кроків, косулі навіть дали доторкнутися свого хутра, ніби піддаючись, розуміючи що я боюся їх більше.
Якісь миті і я відчуваю, що декілька краплин упали зверху, і від їхнього холоду мороз пробіг по шкірі, дощ... Великі краплини його неслися зверху з несамовитою швидкістю і з шумом падали на листя. Який він холодний..., спів птахів замовк, здається - життя зупинилося, але не для дощу - все притихло від його володарювання, тільки я стою і збагачуюся силою його кожної краплини, якій я завадила впасти на землю. Ще декілька хвилин...і я просиналася, сповненою сили, енергії та приємних емоцій, а скільки ще потрібно дитині для щастя?:)
МАБУТЬ Я ТАКОЖ В ДУШІ ДИТИНА: ОБОЖНЮЮ ЛІС УВІ СНІ І НАЯВУ... А ДЛЯ ЩАСТЯ МЕНІ ДІЙСНО ІНОДІ ДОСТАТНЬО ПОБАЧИТИ ГАРНИЙ СОН - ТАК ЯК Я СПЛЮ БАГАТО, ТО Я МАЙЖЕ ЗАВЖДИ ЩАСЛИВА!
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для щастя навіть достатньо залишатися дитиною в душі,а ще якщо сни бачити - кольорові...ммм....Ви сама щаслива жінка, бажаю Вам такою залишатися не залежно від обставин
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
