На заході покинутий Канзас,
І море, що здається океаном,
Цей світ давно пробачив щиро нас,
Та я чомусь все залишаюсь п’яним…
На заході покинуті стежки,
Знайомі, що вже близькі наче друзі,
Арктичні ще суворіші вітри,
І замість вибачень – заїжджені «excuse me»…
На заході – покинуті слова,
І віра в перспективу на майбутнє,
І хоч болить від перельотів голова,
На сході все ж знайоме й незабутнє...
