Ночами тихими, ночами темними
Блукає сум по вулицях пустих,
Співає пісню втомлена душа,
Життя неначе вогник мерегтить.
Словми пишуться вірші даремними,
Думок переплетіння, та не тих...
Кудись у мрії розум вируша,
В примарну щастя нездійснену мить.
Летить проспектами, не поспішаючи,
Ховає сльози у німий сюжет
Холодна, розчарована печаль,
Крихкого серця металевий дзвін...
Журби торкаючись, шепоче гаряче
Закоханий у самоту поет
Про ніжний погляд, про очей кришталь...
Та з нею разом вже не буде він...
Стежками пам'яті у день захмарений,
Коли удвох раділи під дощем,
Пливе маленький човен сподівань,
Та пристані його давно нема...
Вітрила порвані, вітри знебарвлені...
Шляхи в минуле винищено вщент...
Розбито долю... Подихом страждань
Її у вічність віднесла зима...
2012
