Є такий вираз:"Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе". Якщо говорити про теперішню ситуацію в нашій державі, то цей вираз перекручується не знати в якому напрямку. Ми надіємось на інших, чекаємо, як кажуть, "манни з неба" нічого при цьому не роблячи. Ми самі нічого не робимо для того, щоб нам стало краще, ми занурились у повсякденні клопоти і проблеми, а все, що навколо нас - це закритий для нас простір. Ми звикли до такого становища - що все вирішують за нас і ми зі всім погоджуємось, як кажуть, добре, що не гірше. Але невже ми не заслуговуємо на краще? Звичайно. Ми все можемо, ми ні від кого не гірші, у нас усе є для того, щоб ми жили як люди в економічно розвинених країнах світу. І все залежить лише від нас. Ми повинні самі щось робити. Наш шлях нелегкий, тернистий, але за тернами - світло. Як казали древні:"Через терни до зірок". Ми не одні такі. Багато високорозвинутих країн світу пройшли такий тернистий шлях і саме завдяки вірі у краще і власній активності, досягли бажаних результатів. адже, хто не вірить і не бореться за перемогу, ніколи її не здобуде. Ми повинні відкинути від себе маску байдужості і подивитись на світ відкритими очима. І якщо кожна людина зрозуміє свою місію у творенні нашої рідної держави,- ми переможемо, ми вистоїмо і заживемо не гірше, а, можливо, й краще, як інші розвинені країни світу. Тож самі творім своє світле майбутнє і нехай Бог нам у цьому допомагає!
