— Cкажи мені, Місяцю ясний,
Чом пильно мене споглядаєш?
Козаче, козаче прекрасний,
Чом світлої долі не маєш?
— Скажу тобі, Зіронько ясна, —
Щовечора я виглядаю,
Яка ти чарівна, прекрасна,
Журюсь за тобою, страждаю.
— Ой, Місяцю, Місяцю світлий,
Ти знову у погляді збився.
Козаче, козаче привітний,
У небі ти знов розгубився.
— Ой, Зіронько, Зіронько мила,
Запала мені ти у душу.
Злякався, і мабуть, несила,
Кохати я іншу вже мушу.
Хоч близька вона, недалека, —
В обіймах тебе уявляю.
Іскринку приніс нам лелека,
Я кращої долі не маю.
А доля, як займи у поля,
Гуляє по небу широко,
Якби ж то була наша воля,
Злітали б, як птахи, високо! 13/04/2012
