Соната вічного кохання
Коли, як свічка, день погас,
А ніч росою листя вмила,
Чумацьким шляхом мчав Пегас,
Розправивши могутні крила.
Космічна музика лилася –
Соната вічного кохання.
Земля у тишу одяглася,
Сміливо, навіть без вагання.
А повний місяць появився,
Зоря сховалася в хмарину.
Пегас на Землю задивився,
Чи то у роздуми поринув.
Торкнувся подихом крила,
Замріяно, душі поета
І в нього в серці ожила
Ця музика в словах сонета.
Чарівно в пісні пролунали -
У танці закружляли зорі.
Світанок співом привітали
Птахи, в різноголосім хорі.
Берізка ніжно затремтіла,
Прокинулася від чекання.
В сонеті по землі летіла
Соната вічного кохання.
