Пекучі мрії йдуть тілом,
Але чомусь немає зворотної дії,
Покинуті небесним світом
Хвилини вмирають у тіні.
Довкола будуються хмари,
За ними загубилося справжнє
Відчуття таємничої наснаги,
Про яке вже спогадів немає.
Усе занадто легко, все знане,
Бо межі вивчені досконало.
Теперішнє вже не таке жадане,
Коли минуле занепало.
І якщо хтось тремтячі залишки
Забажає відновити у просторі буття,
Зрозуміє, що усі усмішки
Лише яскрава ознака забуття.
