Ти мій - не Бог, о ні! -
моя таємна мрія,
fata morgana, трепетна надія,-
її із серця п"ю, як з джерела, -
наситилася нею й ожила!
Ти мій - не Бог, о ні! -
моя хвороба люта,
безумна і страшна, безжалісна отрута, -
її у відчаї п"ю келихом вповні,
та не приносить забуття мені...
І все ж таки ти - Бог!
Мій бог і мій суддя,
мій поводир і зміст мого буття,
моя гірка любов, єдина і неждана,
моя болюча, невигойна рана...