Сьогодні на вулиці, зранку, якась стара, схожа на безхатчинку, схопила мене за руку. "Ти мертва." - її потріскані губи, на яких майже підсохла кров, ледь ворушилися. Я посміхнулася - ця божевільна жінка відповіла на питання, котре я так і не наважилася вимовити уголос. Ось вона таємниця усього мого існування. А може ця таємниця й багатьох інших?
