О жінко! Загадка одвічна,
Водночас сильна й просторічна.
Тобі присвячували вірші
Меду солодкого не гірші.
Ти – берегиня свого роду,
За тебе йшли в вогонь і в воду,
Ти стала зіркою у небі,
Що допоможе при потребі,
Ти стала сенсом нашого життя,
Ти будиш в серці почуття,
Що дають сили і наснаги
Для слів глибокої поваги.