У літню спеку і в морози,
Сміюсь завжди, сміюсь крізь сльози.
Нехай ті сльози із журбою
Розвіє вітер над водою,
Розвіє їх до піль і гор,
Де тече річка Стривігор.
А безупинна течія –
Вона мелодія моя.
Люблю таку її, стихію,
Бурхливу дочку буревію,
Що тече тільки в майбуття.
Люблю мелодію життя...
Люблю грозу і літню зливу,
І сплячу вранці жовту ниву,
Росу землі, п’янке колосся.
Люблю я вітер у волоссі,
Що дме нестримно понад шляхом
До сходу сонця буйним птахом.
Люблю ліси, річки й долини,
Які у мріях не покину.
Люблю я волю степову,
Люблю я пісню листкову...
У моїм серці падолист,
І майський хрущ, серпневий хист.
Той хист – натхнення у душі,
Весняні тихії дощі.
Люблю вишневий білий цвіт
І цілий білий-білий світ –
Нехай феєрію нову.
Люблю, надіюсь і живу.
22.07.2009р.