Летить в пітьму нічний експрес
Все на пориві нестандартних долей,
В глибинах самоти, немов іщез,
Наздоганяючи прогрес,
В задвірках провінційних ролей.
Лишив він точку, що фіксує час,
Порвав логічну єдність казки,
Клубок чекань, тривог, образ,
Розв’язуючи нас,
В окремі самостійні зв’Язки.
Він поскладав в шкатулки півпусті,
Як штабелями впакував надійно.
А потім випустив на всі світи,
Хоч бери падай, хоч лети,
Хоч пропадай, та тільки самостійно.
07.10.11
