Десь під повного місяця світлом,
Коли доля покличе тебе,
І на поклик холодного вітру
Ти підеш, доторкнувшись небес.
І відчувши нестерпне бажання
Залишитися на самоті
Ти покинеш цей світ, і світанок
Не залишить твоєї душі.
Знову в бій ти вступаєш з собою
І стискаєш до крові уста,
Перемоги чекаєш в двобої,
Та програєш ти битву життя.
Все мине, і уже не воскресне
Твоя мрія, забута у снах,
І , як завжди, десь там, в піднебессі
Ти згадаєш цей сум у очах.
І приклавши холодні долоні
До чола, що невпинно горить,
Й від думок розриваються скроні,
Своє серце зупиниш на мить.
Не усе зрозумієш одразу,
Лише подих відчуєш в собі
І нічим не прикриту образу,
Бо життя не належить тобі.