Зашепоче осінь мені тихо,
В вітрі заколишуться слова,
І полине пісня лиш тужлива,
А в душі залишиться весна.
Хай метуть холодні заметілі,
Хай зима із неба сипить сніг,
Та весна розпустить знов вітрила,
І полине з неба тихий сміх.
Не повернуться на землю більш тривоги,
Не прийде із забуття туман,
Лиш видніються далеко десь дороги,
Й гоять слід від незабутніх ран.
З них одна веде у вічну славу,
Другий шлях веде у забуття,
Третій шлях - на сонячну галяву,
Де лиш щастям сповнене життя.