Він глеком був незвичним через форму
Ніхто не міг збагнути його норму.
Він мав би зігрівати в собі млеко
Та він був тут, напій той був далеко
Вона до праці ставилась охайно,
Щойно приходила все оглядала і,негайно
Шукала ключика тремтячими руками
І відчиняла дверці під столами
Потім шукала знову ключик,
А він чекав, він знав, це доля неминуча,
Потім підносила його до неба,
Він був щасливий, що скажіть ще треба?
Так танцювала з ним щоранку
Його лілеяла плекала пилиночки здувала,
А на ніч в шафу замикала,
І він чекав, чекав того світанку
Вона до нього прилітала
Крильцями ніжно обіймала
Метеликом ставала
Він так кохав...Вона кохала...
Минали будні, свята минали,
Минали довгі ночі,одного разу
Він побачив чужі нестримні очі
І він відчув її образу
-Я хочу цей! Ось, загорніть
І швидше швидше не тягніть-
-Погляньте, ось, тут брак
Надщерблена тут шийка-
-Я хочу цей! Я ж вам сказала
Ви тут працюєте замало?
Мені підходить його шийка
Й яка різниця, ввійде лійка-
А він мовчав, покірно ліг в долоні
Вона ж крилята заховала у відчаю в полоні,
Минають дні, минають будні,минають довгі ночі
Вона сумує і гадає хто долю напророчив
Може зайчисько неслухняний до нірки не заскочив.
Вона і далі там працює, удень, посеред ночі
Складає дивні очі, глек повернули
Не вгледіли, розбивсь, у центрі, на підлозі.
Вона працює, все складає,уже напівдорозі
Складе і знову затанцює, метеликом на розі.