...все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
і живі відчуття, ті що правили нам за основу
розміняли, продали, пропили, піддали злослов'ю.
Якось звично усе і буденно, мабуть, від повторень -
нудить згодом уже навіть від найсолодшого меду...
стерти на-ніц усі відчуття у млинку обговорень
і розвіяти з вітром слова вже пусті... попереду
все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
Іноді нам здається, що ми рухаємося по колу, а потім виявляється, що це були кільця спіралі...
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Олю, інколи буває і таке... Але у цьому вірші йдеться дещо про інше. Але до ного, мабуть, треба було писати передмову. Та я свідомо не стала цього робити, аби кожен знайшов у цих словах щось своє.
Дякую щиро.
