Намагалася вишня
зловити гуляку вітер
Заплітала у пишне
волосся пахучі квіти
Лоскотала гіллям
його неслухняні коси
Уявляла весілля
якого не бачили досі
Його з розуму зводив
запах один її квітів
Він такої вроди
не бачив ніде більш у світі
І блукати почав
лиш навколо, лиш поруч з нею
У бездонних очах...
листя пестив, пелюстки лелеяв
А вона вагалась
віддати йому всі пелюстки
Хіба йому мало?
мені ж без пелюсток пустка?
І зірвався вітер
понісся кудись під небо
Вишня вся у цвіті
та поруч не той хто треба
І зловити його
не судилося більше вишні
Той погас вогонь
мрії стали уже торішні
І дозріють плоди
не скуштує він ягідќи
І роси-води
не поп,є він з її листків
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як на диво ти про це кажеш з посмішкою - хоча саме так і має бути - ми маємо вміти сприймати світ таким який він є... як би це не було неправильно чи жорстоко... і не факт що такий варіант розвитку подій найгірший для нас
Гарні образи,та вишня мала бути розумнішою,могла би і подумати,що цвіт той все рівно опаде,піднесіть цей твір у небо,дайте йому насолоди і все буде чудово,
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
