Намагалася вишня
зловити гуляку вітер
Заплітала у пишне
волосся пахучі квіти
Лоскотала гіллям
його неслухняні коси
Уявляла весілля
якого не бачили досі
Його з розуму зводив
запах один її квітів
Він такої вроди
не бачив ніде більш у світі
І блукати почав
лиш навколо, лиш поруч з нею
У бездонних очах...
листя пестив, пелюстки лелеяв
А вона вагалась
віддати йому всі пелюстки
Хіба йому мало?
мені ж без пелюсток пустка?
І зірвався вітер
понісся кудись під небо
Вишня вся у цвіті
та поруч не той хто треба
І зловити його
не судилося більше вишні
Той погас вогонь
мрії стали уже торішні
І дозріють плоди
не скуштує він ягідќи
І роси-води
не поп,є він з її листків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264823
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2011
автор: MC_Yorick