Твої кайдани на моїй душі,
Червоні барва блиском б'ють у вічі,
І небеса всміхаються весні,
Благаючи любов земну звільнити.
Співає ніжний дощ на твоїх скронях,
В очах божественне бажання зупинитись.
Нам хочеться залишитися знову
Й не повертатись, просто жити...жити...
Проте, мов фатум, потойбічний Цербер
Краде надію, сон і сподівання.
Кайданами вкриває біль у серці
Щасливі дні...і смак твого кохання.
