Плаче захмарене небо,
в роздумах клени сумні.
Нам зустрічатись не треба
дихати можем самі.
Словом мене не пораниш,
вірність твою не згублю.
Хоч ти мене покидаєш
знай,що тебе я люблю.
Хай на полях вітер віє
я не томлюся в журбі.
Нащо мені було сниться
очі твої чарівні.
Справжнє то щастя кохати
раз його доля дає.
Як ти посмієш топтати
перше кохання моє.
Більше побачень не буде,
різні лежать нам путі.
Серце моє не полюбить
більше ніколи в житті.
