забий осиковий кілок у серце
і подивись чи померла я
і чи тектиме кров із могосерця
хоч думаю що я давно уже мертва
Бо ти болиш у мене в серці
як той кілок який чомусь не розсипає
на попіл, пил мене і розум мій
як ті думки котрі щоразу ти топтаєш
ти вернув крила, навчив літати
а тепер береш ножиці й стрижеш
скажу, чому я маю помирати
чи хоя за що? мовчиш!!
тоді забий осиковий кілок у серце
обріжеш крила й руки поламай
глибоко в горло забий мені срібла
чи може хочеш ноги відрубай
бо проти тебе я безсила
убий заріж чи може задуши
у мені ту що до тебе лине
залиш лиш ту шо спить спокійно уночі...
