Світе - старцю, знов спішиш в дорогу,
Підперезавсь зжовклим мотузком?
Звик долати вітри і пороги
Ти старим осиковим ціпком
Поряд десь палають космодроми,
Твою путь неоном зацвіло,
А ти йдеш , щоб вгамувати втому
У праліс, де чисте джерело
Ми тобі продовжим довголіття
Віднайдем замінники серцям.
Там, де вже загинули суцвіття,
Буде пахнуть штучний фіміам
Вживимо резини в твої рани,
Не сочитиметься предковічна кров
І легені звикнуть до урану
Й вимикач поставим на любов...
