Цей стіл привезли давно,
Вже завтра позаторік,
Таке дерев’яне гiвно,
Зі складу з меблями втік.
Жував я на ньому й спав,
Блював я під ним і більш,
Та згодом те все прибирав,
Складаючи з нього вірш.
Скидав на нього чоло,
Втомився від чорних мурах,
Із ними завжди воював,
І бачив у дивних снах.
Ходив стіл, до мене біг,
І шкрябав міцний паркет,
Лишав по собі сліди –
Якісь такі літери «зет»,
Помстився колись пилі,
Прогнив, розвалився, щез,
Так само і всі були,
А зараз лишились без.
Без ніжок, шухлядок-вій,
Без ручок… і схоже це,
Немов відцурались мрій,
Неначе прогнили й все…
Столи - це ж так символічно... Ось я відновив один, який десятиліттями стояв на горищі... І втішився з його нового життя... Але бувають і г1вно-столи...
Фелем Ящірка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00