І був дзвінок-
Короткий,але такий жаданий
Такий омріяний у снах.
Та головного так і не сказали,
Хоча слова ті були на вустах.
"Люблю"-так хотілося сказати.
І так печально було на душі,
Але свідомості наказую: "Мовчати!"
І серцю кажу:"Тихо,не кричи!
Не галасуй, що тобі боляче і важко,
Не хай не знає про мою любов."
І в трубку шепочу:"Усе прекрасно,
Коли мені подзвониш,любий ,знов?"
Я знаю,ти не віриш у мою байдужість
У холодність в моіх словах,
Бо ти ,так само,як і я,
За мною тужиш
І знаєш про те слово на вустах!
