Сьогодні вже не зрозуміло,чи то весна наступає на п’яти зимі,чи то зима ніяк не хоче зникати)Смішні вони не мов діти)маленькі-маленькі)от так і ми з тобою,ти часом дивишся на мене,а там,щось таке літає в твоїх очах,що я іноді й боюся запитати,а що там? Є там на подвір’ї, маленьке озеро за хатиною,так от вода там ще холодна - холодна,але вона вже майже вирвалась з обіймів криги,чи не пожалкує…я часто приходила туди,щоб спостерігати…за всім,за собою,за подихом неба,за дивним звуком,який вплітається в моє волосся,за собачам,яке вже давно виросло,я там думаю й про тебе,ні не про твої слова,і не про твої дії,а просто так…про належне,відношення,мрії,і ….ну сам розумієш) Дивно пролітає полум’я,розумієш?скажеш,що дурненька,бо ще сніг лежить на землі?отож бо й воно,він спочиває,але так хоче палати,як почуття перед судом…я хочу побачити пташку,ту саму пам’ятаєш,яка прилітала щоночі і щось хотіла сказати…а все не сказала…ні,не збожеволіла…я просто іноді втрачаю час,так,я забуваю про нього…як ти можливо забуваєш про мене)та я не серджуся,так буває,це ніби,коли восени журавлі відлітають далеко,прагнуть віднайти кращого місця,щоб не померти,аби вижити,але вони повертаються,неодмінно повертаються,вони знають,що їх там чекають,ні не я,хтось інший,щось інакше,але до болю рідне,от так і люди,повертаються,іноді самі втрачаючи відчуття цього,розумієш???
ID:
243948
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.02.2011 01:10:34
© дата внесення змiн: 28.02.2011 01:10:34
автор: Анна Черненко
Вкажіть причину вашої скарги
|
