Звичайності трохи, о дай мені, дай мені сили
Усе перенести, в бою не упасти додолу.
Мій ворог не спить, мій ворог, мій лютий, мій милий
Украдене щастя шукає загублену долю.
Думки редагую в пориві безмежної миті
Вичитую поміж рядків сокровенні бажання.
У світлі із вікон проявиться змога прожити
Наступне життя. В очах все ж журба. Пізнавання
Льодинок в очах і серцях неопізнаних краще,
Ніж шепіт отой, що розносить пусті обіцянки
Нічого нового. Нічого не змінить на краще
Останній твій день, що прийде ледь пізніше від ранку.
