Чудова осінь - смуток і провина
Розвіяні над містом ліхтарів.
Червоні очі. Як мала дитина
Вона, невинна, плаче з літніх снів.
Чудова осінь - страх і сподівання,
Розкриє зразу карти листопад.
Незряче, по-дитячому, востаннє
Він впевнений, що ти прийдеш назад.
Чудова осінь - біль і довгі ночі,
Спіткалися у місті сміх і жах.
Лише дитина, чи вона захоче
Зігрітися в морожених руках?
Чудова осінь - дощ, зима за містом,
А в місті все воюють ліхтарі.
Мала та й годі. І не має змісту
Чудовими вважать осінні дні.