Під ситим сонцем Африки чужої,
Тікаючи з обіймів ненадійних скель,
Що ріжуть жовтим перцем очі і долоні,
І крутять із ілюзій карусель,
Нав’ючений баулами із мулу,
Стрімко на північ Ніл біжить…
Що змушує коричневу брудну текілу?
Невже дарований пустелі шанс пожить?
Ні!
Річки шлях – у Середземне море,
Жовті піски – лиш тимчасова кара…
Бажаєш розчинитися в блакитному прибої?
На тебе вже очікує Сахара…
