Як іскорка, горить душа людини,
І кожен має право розпалить
В вогонь ту іскру – жевріння жарини,
І не втухать – довіку пломенінь.
І кожен має право індивіда
Відмінним буть, лиш треба захотіть.
І випадків, як птиць на горобиння,
До тебе буде світлом тьма летіть.
Лиш треба нам повірити у себе,
Хоч істину життя не зрозуміть,
Та щастя, всіх давним-давно на небі
Нас янгол встиг благословить.
Той янгол путь показує спасіння,
Та в темряві його розгледіть слід.
Сліпим не будь, ше крок – і вже падіння,
Розсипешся, неначе крихкий лід.
На грані згуби лиш невірний порух,
І серце розіб’ється на друзки.
Брудним залишишся, неначе драний конюх,
Бо скласти важче, аніж зберегти.
Ми, як ліхтарики, у темряві будення
Усі однакові за зовнішнім зразком,
Та цінувати слід того, хто світить
На землі грішні сонячним витком.
СУПЕР
