Солодкий чар минувших днів
Відлунням б’є у груди.
Осінній жар іще не спав
Й шумлять у серці смутки.
Пульсує кров, у скроні б’є –
Крива кардіограма,
А серце схлипує усе
Від сліз гарячих дарма.
Його биття лишає слід
Банальної прямої.
Пурпурний колір геть ізблід,
Хоч має вдосталь волі.
Життя проходить, наче сон,
Смиренний до нудоти,
І все говорить в напівтон,
Напів замовкли ноти.
Напів шумить, а напів стих,
Напів ненависть й любість.
І плач напів, і сміх не сміх,
І ніжність – напів грубість.
Життя, життя іде напів:
Розтанула вся пристрасть,
Погасли очі юнаків,
А страх змінила прикрість.
Так прикро, гірко і мені,
Хоч й це напів байдужість.
Я руки простягну тобі,
Існує все ще мужність.
Молитва тихо шелестить,
Як вітер жовтим листом,
Вона до мене долетить,
І бути слід їй вірним.
Терпіти, доки стане сил,
Тримать життя зернинку.
Як ангелу літать без крил,
Так нам жить без іскринки.
