Як плаче вересень весни,
Коли не тане крига,
Так всі від моря до Десни
Веселі, мов та дзига.
Коли валун накриє знов
Веселі вуха пальми,
Тоді заграє в нас любов,
Тоді натиснем гальма.
Запізно, мабуть, ми взялись
Важливе розуміти.
Ще наші пращури клялись
Усе важке зуміти.
Як не "допетрає" народ,
Що легше разом жити?
І виорать разом город -
Не самомУ гатити.
Єднаймось браття, скоро час
Міцні виводить стіни.
Ми побудуємо для нас
Новітню Україну!!!
Я знову вибачаюсь.Уважніше прочитайте 4 строфу. На послідньому рядку ламається язик. Правда? А поміняти слова місцями?
(Самому не гатити) Все стало на своє місце.І тоді вірш написаний ЯМБОМ не має збоїв.Якщо Вам не приємні мої поправки, тоді скажіть і я не буду.
Андрій Конопко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чесно кажучи, я Вам дуже вдячний за поради,бо саме вони роблять мої вірші кращими. В даному випадку я, мабуть, залишу вірш, як є. Бо виправивши, я зруйную зміст. Я краще поставлю наголос "не самому'"/ Річ у тім, що тут все вжито в значенні: І разом виорать город -
(це)не самому гатити. Ще раз дякую за здорову критику
