Сум у серці сидить,
Насолода в біль переростає
В очах злість росте й горить
Слушного моменту вона чекає.
Звільнитись хочуть злі бажання
Від волі слабкої, від каяття.
Загинуло вічне кохання,
Як те пусте й смішне життя.
Звідки прийшла та злість?
Хто наважився її звільнити?
Вона власника зсередини роз’їсть
І більше він не зможе жити.
Усіх вона колись зачіпає,
З’являється сум легкий пізніше,
Але далі сум не зникає
Його стає набагато більше.
Фантазія бажанням стає,
Бажання це вже мета чітка
Злість забирає своє,
А правда завжди є гірка…
Гірка й нікому не потрібна,
Бо затуманені думки високі
Вона на злість стає подібна,
Зупинила серця одинокі.
Ця *огань кругом літає
Люди кличуть її нестримно,
Вона часу зовсім не витрачає,
Бо сум змайстрований дивно.
Дива для всіх закриті,
Загроза болю нависає
І ті хто сумом вбиті
Їх злість загризає.
Сум може піти,
Злість може пройти.
Випробування завершиться вдало,
Але щасливих випадків дуже мало.
Сум приборкати можливо
Та для цього треба диво,
Яке потрібне лише раз,
Щоб заперечити про час.
2003
