Чотири кам*яні стіни, що не розбити головою...
Закритий вихід до труни, що була б зайнята і мною...
Суспільства, бидла, катастроф...
Мене стіна оберігає!
От за таких от всіх умов,
Мене цей вечір обіймає...
І не ввійде сюди ніхто,тут лиш себе замурувала,
Стосунки, вина і авто...
Про них ніколи б не згадала!
Цемент зруйнується колись...Причина: дощ, нещастя, міни...
І знову на пустих місцях,
Прийдеться будувати стіни...
ммм...и почему всегда в душе хочется прятаться, как ни под одеяло в детстве, так в уже сознательной жизни в этих стенах??? и все по кругу.....на жаль...
Анна Помаранська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00