П’ЯНА МРІЯ
Люблю нажлуктитись із кумом бурачанки,
І гепнутися поміж бадиляк,
І різні мрії мріяти до ранку –
Про все, про все помарити усмак...
...Лежиш собі тихенько у травичці,
Вдивляєшся у п’яні небеса
І плавно розчиняєшся у гичці...
О диво...О легенда...О краса...
Про все собі лежиш і мило мрієш,
Про все, що так хотілося б уздріть.
І млієш, і зітхаєш, і пітнієш,
А місяць щось вигукує-кричить:
Що всі ми живемо найкраще в світі,
Жуємо ковбасу і шоколад,
У тюрмах і колоніях бандити,
Із бідними всім ділиться магнат,
Що скрізь реформи, зміни і порядок,
Прозорість, справедливість і закон,
Правдивість, благоденство і достаток,
Спускається на землю Божий Трон.
Що всі голодні-голі – п’яні-ситі,
Ніхто кісток не кидає в народ,
І свині не дорвались до корита,
І в гетьмани пробився патріот,
І чесні можновладці, депутати
Не брешуть, не жирують, не гребуть;
Іскриться у хатинці нашій свято,
Постала давня велич і могуть.
І ми, нарешті, моцно засіяли
У золоті і сріблі дужих крил
І пісню перемоги заспівали
У вирі-леті піднятих вітрил...
...Лежиш собі, зітхаєш-млієш-мрієш –
Як круто бурачанка оця пре.
А що робить? Не вип’єш, то здурієш...
Пішли ви всі! І хай усьому грець!