Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Андрей Мединский: В церкви тихо… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ wdtnftdf, 09.11.2010 - 11:41
смотрит светлый лик...светит неустанными глазами в церковь он пришёл один спрятаться за образами. чёрно-белой полосой душа запоёт сверчком как утром птичка воском всех окутает свеча и засветит лентой с непривычки ну а мышь церковная бедна) кот церковный словно Кот Учёный) ну а мама ведь всегда права) дышит тихо ангелом весомым. и весной росток пробив асфальт прорастёт сквозь камни и песчинки, а по рельсам пробежит трамвай увозя прохожего с картинки. traven`, 19.07.2010 - 10:07
Когда читаешь такие нетипичные комментарии, то понимаешь, на сколько мы разные в восприятии мира. Стихотворение, однозначно, сильное. Автор не только рисует картину , но и умело оживляет её звуками, художественными образами. Чистая, открытая реальность настоящего мира переплетается с потусторонним миром. Есть, что-то Гоголевское. Просто жаль, что не все видят этой художественной красоты! Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, я не особо расстраиваюсь по этому поводу. Имеющий уши, да услышит. Спасибо большое)
Аленка Солнышко, 01.06.2010 - 13:00
Олександр КолісникСтраждання й подвиги Лиш підніми свій погляд догори – побачиш, як літає буревісник. Страхіття величезне – хоч умри, але пливи, вживай уміння різні. Як виживеш, язик свій прикуси – тобі лаврові подарують віти. Плебеї, лицарі, усі князі твої страждання й подвиги помітять. А як загинеш – і таке бува, – печінкою поласують акули, крізь пальці й очі проросте трава і здасться, що про тебе всі забули. Одначе швидко знайдуться і ті, що у могили накидають квіти. Вони промовлять ще й слова пусті – усі страждання й подвиги помітять... Можливий інший розвиток подій: ти впевнено до берега причалиш, засохлу щоглу кинеш і мерщій в дарунок меру принесеш кинджали. Юнацькі мрії спустяться на дно, всміхнеться донька мерова привітно, та згодом тобі стане все одно, бо ні страждань, ні подвигів – не видно... Оксана Рибась, 17.05.2010 - 18:04
Андрей, дивный стих, пробивающий, будоражащий. От Вашего "Этюда" долго ходила под впечатлением, а это... как песочные часы, которые резко перевернули. Последний куплет неожиданный и воспринимается как откровение... как финал притчи.
Lesja Majskaja, 02.05.2010 - 15:18
Йа плакалъ, читая комментарии Українця Пардон за коммент не по существу - не сдержалась Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага, я после этих комментов поссорился с хорошим человеком
Сашко Українець, 28.04.2010 - 17:11
Не потрібно кидати мудрі фрази, коли ти не знаєш, що вони означають! Бо я процитував тебе! поверь, думаю, что мое к церкви отношения навряд ли от твоего отличается Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Опять? намеков ты явно не понимаешь. Считаю не нужным продолжать дальнейшую дискуссию. Улыбаюсь.Удачи. Сашко Українець, 28.04.2010 - 17:03
Бо ти сказав, що наше ставлення однакове, а вчити я тебе навіть не думав!
Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
почему-то ты решил, что знаешь мое отношение. Кроме того себе позволил поучать
Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
лично мне твоя уверенность не нужна, ибо это дело личное
Сашко Українець, 28.04.2010 - 16:45
Тут питання не про юнацький запал, а про моє ставлення до церкви(і при тому немає різниці якої).
Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
поверь, думаю, что мое к церкви отношения навряд ли от твоего отличается
Сашко Українець, 28.04.2010 - 14:51
Ти неправильно розумієш поняття "церква", це не просто будівля, це зовсім інше!
Андрей Мединский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
будь спокоен, понимаю я все правильно. Впрочем твой юношеский пыл понятен.
|
|
|