От дивлюсь на нього і зовсім не розумію про що мріє, думає…хоча, мабуть, у нього відсутні думки. Я знаю, що так говорити не можна, але.. Так, він білий і пухнастий, проте, здається, всередині зовсім пустий……
Погляд такий, ніби зараз вирветься сльоза – гаряча і промениста. Та з іншого боку, очі майже як скляні. З-за їх чорного кольору не видно відблиск сонця у них. А ще вони дуже добрі, так би й пригорнув до себе.
Зворушує сам факт про те, що він володар чийогось серця. Це ж просто очевидно! Його він не випустить ніколи із своїх обіймів. Здається, немов-би пришив пришив сердечко до себе. Та він обережний, м`який…
Сидить, вдає, що йому байдуже… Відверто кажучи, йому таки байдуже – це ж мій білий і пухнастий ведмедик)…