Дощу давно уже не має.
Лишились краплі на вікні.
І кожна з них всіх залишає
Хвилястий відбиток на склі.
Мабуть її то поцілунок,
Лише єдиний у житті.
Вона помре, а подарунок
Ще мить горітиме на склі.
Хай крапель там було багато,
Та кожна рідкісна, одна.
Вродилася б в зимові свята.
Стала б прикрасою вікна.
І от питання: в чім різниця?
Чи вмерти краплею на склі,
Чи жити тут? Це таємниця,
Що недосяжна ще мені...