Петлює світ пророщене зерно:
Малих й старих. Чоловіків й
жінок
При цьому відкидає геть у
сторону
Свою, чи не останню, крихту
сорому
А серце ж, серце...?
Жорно гіркоти
Готове знищить до чеснот
мости
Лиш сонце, світлочоле сонце
І любов !
Ще зможутьзберегти кипучу
кров
На багатьох накладена печать
Ні слів, ні почуттів,- вони
мовчать
Ні радощів, ні щастя,- тільки
сірий пил
Що залишки ховає з людських
сил
Й досі петлює світ і душно в
млині
Це ж мої думи душать серце
в мені
