Кохання скисло як вчорашнє молоко,
Налите в миску і залишене надовго.
І вже із нас його не питиме ніхто
І просто виллє з миски на дорогу.
Плаксива ніч від нього не залишить
І сліду, хоч маленького, на жаль.
На жаль чи радість? – я питаю тишу,
Вона мовчить, в її очах печаль.
Печаль чи так, відбиток непрємний?
Мабуть, що перше, та вже все одно.
Це скисше молоко було у нас взаємне,
Шкода, що не догледіли його…