Бровкове життя
Завірюха на селі..
У вікні біліють хати,
А Бровко – сидить у будці,
Весь від снігу волохатий..
Страшно висунути хвіст,
Лапи снігом замітає,
Завірюха по кутках,
В кожну дірку заглядає
Вже і темно, ніч прийшла,
Тріщать вишні біля двору,
Задивився пес Бровко,
На свій ніс, та на комору
Ось у степ пішла луна,
За курганом заховалась,
А Бровкові та луна,
Наче кісткою здавалась
