моє хобі - дивитися як люди знаходять назву своїм цінностям і віруванням, будь-то релігія, ідеологія чи субкультура. я знаю як відчувається правильно складений рядок тетрису у голові. таке сталося коли я повністю усвідомив мій зв'язок з моїм богом, багато чого стало на місця і я полюбив як ніколи. таке сталося у 14-ть на зупинці, коли я думав про свою стать. таке сталося на сеансі психотерапії. і кожен раз я відчував себе ближче до самого себе.
забудьмо про час. мені вісім чи вісімсот ? неважливо скільки нулів у кінці. усе одно помноживши на нуль отримаєш нуль. я іноді згадую напис на стіні моєї другої школи: "не вистачило уяви бути математиком, став поетом". і питаю себе: чи справді не вистачило? але мій батько фізик, а дід - хімік і жоден із них не зумів дочитати 'фауста' (я теж). тож вісім чи вісімсот, чи вісімдесят вісім? я б пограв на голландці на роки власного життя, однак не знаю скільки у мене на рахунку. я маю план на найближчі десять років і на останні двадцять, але не знаю чи будуть у мене завтра пари чи ні. хаос необхідно допускати в деталях, а не у картині.
я завжди хотів уміти малювати, але не мав запалу для багатьох років практики, тож навчився малювати словами. бюджетніше. якби я зустрів юнга то спитав би як розподілені аніма й анімус трансгендерної людини. я надто багато говорю, і мало що з цього має сенс. алхімія слова, довгий потік сполук хімії потоку свідомості. я люблю коли свідомість мовчить. коли я граюсь літерами чи кольорами. я не хотів би жити в комуні, мене жахає думка розділяти із кимось життя, я клятий індивідуаліст і усе буде так як я вважаю за потрібне. я не міг би бути мандрівником, оскільки дуже люблю комфорт, але монстри під ліжком і домовик у коридорі розрізали мою свідомість коли я був дитиною, і уява тепер здатна мандрувати без тіла. мої сни - друге життя, я блукаю печерами у пошуках відповідей та усюди скриплять іржаві петлі дверей, а з калюж дивляться мертві очі мертвих риб.
усе таке бентежне і не має сенсу для логічної частини мого єства. для не логічної теж. і я не розумію чи існую насправді, чи я собі це придумав. іноді мене це дуже бентежить, а іноді - ні.
