Розквітну, ніби чарівна весна.
І розпочну життя нову сторінку,
Де кожен день - то радісна луна,
Якою я крокую без зупинки.
Схилившись до самотнього вікна,
Забуду я від натовпу оцінки.
І віршами блукаючи, сумна,
Я знову дам душі своїй слабинку.
І потону у ріках сліз гірких.
Я - сильна жінка, та бракує вміння
Безжально й гордо уперед іти.
Де взяти для душі мені везіння?
Забувши це збіговисько дрібниць -
Посилити відвагу і терпіння.
Зворушливо... 
