Коли ми постаріємо з тобою.
Колись, бо ще ми зовсім молоді.
Спливуть роки, мов хвилі за водою,
Й полинуть, ніби в вирій лебеді.
Хоча вже й зараз сиві наші скроні,
І безліч нами пройдено доріг.
Вже осінь виглядає на осонні,
Але не старість наша. То наш оберіг.
Аби не прохолонути душею,
Щоб вогник молодості в серці не погас.
Коли ми постаріємо з тобою,
Колись це буде, знаєш. Ще не час.
Спливуть роки, мов хвилі за водою,
Й полинуть, ніби в вирій лебеді.
Коли ми постаріємо з тобою…
В душі ж залишимося завжди молоді.
Лютий 2023
Чудовий вірш! 
