/анапест/
У півсонному Львові теленькає соло дзвіночків –
У новий день підвозить людей галасливий трамвай.
Літня злива змочила у квітів барвисту сорочку,
Місто Лева гостинно її запросило на чай.
Поспішає вона на побачення… тепла й щаслива.
Запізнитися шанси сьогодні зрівнялись нулю.
Кам’яниці та храми, бруківок вибагливе диво,
І повітря, в якому бринить невимовне «люблю».
Невеликі провулочки, сходи… Куди ви, цікаво?
Краєвиди поважного віку – ти тільки поглянь!
Із кав’ярень пахтять аромати добірної кави,
Місто Лева, у мене до тебе – мільйон запитань…
ПРИСВЯТА ЛЬВОВУ
/катрин/
О, Львове! Знов теленькає ТРАМВАЙ:
У день новий зі мною ти давай!
Півсонна, межи брязкоту ДЗВІНОЧКІВ,
В оздобленій вишиваній СОРОЧЦІ,
Біжу ЩАСЛИВА: ти ж бо – справжній рай.
Такого покохаю, знаю точно
У ДИВО-краєвидах завмирай,
Я марити тобою вічно хочу.
Як видимість НУЛЮ – туман молочний,
ПОГЛЯНЬ, то вівці вкрили небокрай?
ЦІКАВО, чи смакує львівський ЧАЙ?
На жаль, мандрую мріями заочно.
Бруківки цокіт, скрипка сум торочить.
Від КАВИ млію… Стій же, почекай!
ПИТАНЬ, які здіймаються охоче,
Ще буде безліч… знаю… і нехай.
Такий у міста ексклюзивний почерк,
Я тут панянка – щира та жіночна,
Тут українська, мов живий ручай.
ЛЮБЛЮ тебе я, Львове, так і знай!